Публікацій

Сяргей Марозаў, Сучасныя беларускія даследчыкі гісторыі Вялікага Княства Літоўскага: біябібліяграфічны даведнік, Гродна–Каўнас, 2022.

Довідник об’єднує під однією обкладинкою біографічні та бібліографічні відомості про тих представників інтелігенції Республіки Білорусь, які протягом 1991-2022 рр. проявили себе у дослідженні та популяризації історії Великого князівства Литовського, а також Білорусі того часу (ХІІІ – ХVІІІ ст.). До довідника увійшли 172 біографічні статті істориків, архівістів, археологів, культурологів, філологів, філософів, картографів, екскурсознавців, письменників, журналістів та інтернет-авторів, для яких Велике князівство Литовське є основною сферою досліджень або важливим напрямом наукової, літературної та публіцистичної творчості.

Праця розрахована на науковців, студентів, письменників, художників, працівників архівів та музеїв, а також усіх, хто цікавиться історією та спадщиною Великого князівства Литовського.

Презентація книги «Історія Білорусі» Рустіса Камунтавічуса відбудеться 15 жовтня 2021 року о 17 годині в бібліотеці музею Президента Валдаса Адамкуса у Каунасі, а також 16 грудня о 17 годині в бібліотеці Мартіна Мажвідаса у Вільнюсі.
До тепер не було жодної узагальнюючої історичної праці з історії Білорусі, написаної литовськими істориками. Більше того, не існувало навіть гідних перекладів. Так сталося, що предки сучасних литовців та білорусів довгий час жили у складі спільної держави ‒ Великому князівстві Литовському ‒ від XIII століття. Вперше народи були розділені лише після Великої війни 1914-1918 років. Такий стан справ зберігався до початку Другої світової війни. Вдруге політичний поділ відбувся після 1990 року і триває до нині. Дивлячись на це з перспективи часу, жоден інший сусідній народ ‒ ані поляки, ані росіяни, не мали такої тривалої спільної історії.
Наша книга написана не за принципом «як було насправді», змінюючи оцінки подій та історичних процесів, які колись відбулись. Метою книги було порівняти підходи в оцінках білоруської та литовської сторін на одну й ту саму історію часів Великого князівства Литовського. Чому ці розповіді так відрізняються? Що визначало той факт, що «правда» в Литві та в Білорусі є різною? Який вплив ці відмінні погляди мають на освіту цих народів, а також на співпрацю між ними?
Головну увагу автор звернув на те, як виглядали історичні шляхи обох народів протягом ХІХ та ХХ століть, а саме: якими були на цьому шляху точки дотику та як виникали й поглиблювалися розходження між ними.
У книзі історію Білорусі описано крізь історичну призму та у відповідності до історичного контексту.

У квітні 2021 року вийшов перший номер Щорічника Інституту Великого князівства Литовського. Опубліковане видання друкується англійською мовою. Головним редактором є проф. Премислав Домбровський (Польща), заступниками головного редактора ‒ д-р Андрій Казакевич (Білорусь), д-р Рустіс Камунтавічус (Литва) і Томаш Міколайчевський (Польща). До складу редакційної ради входять: проф., д-р габ. Даріуш Шпопер (Польща), проф. Рімантас Мікніс (Литва), проф. Олександр Смолянчук (Білорусь), проф. Ігор Цепенда (Україна), проф. Ерікс Якобсон (Латвія).

Серед авторів публікацій, які увійшли до першого номеру, є дослідники з Польщі, Литви, України, Данії та Італії. Оприлюднені статті присвячені історії права і мистецтва Литви, а також заходам увічнення, питанням права та економіки регіону.

У 2019 році під егідою Інституту ВКЛ вийшла друком праця д-ра Рустіса Камунтавічуса «Пажайсліс: побачити та зрозуміти» („Pažaislis: pamatyti ir suprasti“). Пожайсліський монастир є досконалою памʼяткою архітектури, яка постала на теренах Великого князівства Литовського у другій половині 17 століття. Дослідження, реалізоване автором, дає відповідь на запитання, які конкретно елементи комплексу споруд є важливими, чому саме вони варті уваги та в який спосіб їх можна розпізнати. У книзі автор детально розʼяснює, які символічні та семантичні знаки були закодовані в архітектурних та мистецьких рішеннях. Нарешті, він розкриває таємницю: для чого усі зазначені ним елементи цього перфектного твору архітектури були розміщені саме так, щоб до них неможна було досить легко дістатися.

Більше інформації.

Видання представляє десять нарисів з історії давної та сучасної іконографії відомих українських гетьманів, полковників, сотників та їхніх матерів і дружин. У захопливій формі читачам пропонується дізнатися, який із збережених портретів демонструє нам справжнього Івана Мазепу, замислитися, чи дійсно Петро Дорошенко виглядав так, як його малювали художники, довідатися, чому Івана Самойловича зображено із заплющеними очима, зʼясувати, яким насправді був Іван Гонта, представити, як повинна була виглядати на портреті поважна гетьманша чи полковниця, та розвідати, чому відбуваються підміни портретованих.

Книга адресована науковцям, викладачам, студентам, а також усім, хто цікавиться історією та культурою України козацьких часів і готовий побачити наше минуле крізь призму дивовижних історій портретів її видатних діячів.

Видавництво «Кліо»: http://www.clio.in.ua