В 2010 році спонсором Інституту ВКЛ є AGUS Capital Management (Лугано,
Швейцарія).
У березні 2010 р. був підписаний договір про співпрацю між Інститутом ВКЛ
та AGUS Сapital managment, зареєстрованим в Лугано, який репрезентує пан
Ґінтаутас Берташюс – почесний консул Литви в Тіціно. Мета проекту –
дослідження історичних зв’язків між Великим князівством Литовським та
кантоном Tiцiнo.
Історія літовсько-швейцарської співпраці не є мізерною, як то може
видаватися на перший погляд. Найманці зі Швейцарії брали участь у битві
під Ґрюнвальдом (на жаль, з обох боків), вперше офіціально в історії ВКЛ
їхні делегації рухалися у напрямку цих земель, а, зокрема, до Констанції та
Базеля. У XVI та XVII ст. литовці часто відвідували Базельський університет,
так само як й інші інтелектуальні осередки у Женеві та Цюріху. Одночасно
швейцарці прибували на землі Великого князівства Литовського з метою
проектувати та будувати магнатські двори та костьоли. Навіть у XVIII
столітті ці стосунки не були перервані, т. к. швейцарці підтримували
литовських протестантів; все більше відбувалася еміграція на територію
Литви кондитерів, зокрема фахівців з шоколадних виробів. У черговий раз
ці контакти відновилися у першій половині ХХ ст., коли у Лозані повстав
Інформаційний Центр відроджуваної Литовської держави. Крім того, у
щойно заснованому у Каунасі Литовському Університеті працювало аж 5
професорів зі Швейцарії.
В контексті історії співпраці Швейцарії та Великого князівства Литовського
вирізняється кантон Лугано. Його мешканцями були італійці, які
вирізнялися у Європі різноманітними талантами. Архітектори та скульптори
цієї провінції стали авторами та проектантами інтер’єрів значної кількості
святинь та будівель, представлених на Старому Континенті. ВКЛ не
становило тут винятку. І монарх, і відомі литовські родини – Радзивіли,
Паци, Сапєги та інші наймали протягом трьох століть до праці митців з
Тіціно. Таким, зокрема, способом повстали великі пам’ятки архітектури. До
найбільш вдалих пам’яток архітектури належать костьол у Нєсвіжі (друга
барокова святиня у світовому контексті після Gesu у Римі) та каплиця Св.
Казимира у Віленській кафедрі, де знаходимо мармур, привезений з країни,
що знаходиться на відстані понад 1000 кілометрів від Литви.
Отже, головна мета нового наукового проекту пов’язана перш за все з
усталенням внеску творців з кантону Тіціно в розвиток культури Великого
князівства Литовського. З цього приводу плануємо видання кілька багато
ілюстрованих публікацій, а також організацію циклу відкритих викладів та
семінарів як у Литві, так й у кантоні Тіціно.